Парадокс трейдингу: чому 60% прибуткових угод не рятують депозит
Більшість приватних трейдерів переконані, що успіх на ринку визначається передусім якістю стратегії. Однак практичний досвід і статистика показують іншу картину. Навіть за 55−60% прибуткових угод торговий рахунок може поступово скорочуватися. Аналітики XFINE зазначають, що ключову роль відіграє не стільки точність входу в ринок, скільки структура збитків і поведінка трейдера під час просадки. Саме поєднання цих факторів часто визначає довгостроковий результат торгівлі.
На перший погляд показник 60% прибуткових угод виглядає переконливо. Якщо зі 100 операцій 60 закриваються в плюс, інтуїтивно очікується зростання капіталу. Однак вирішальне значення має не частота виграшів, а співвідношення середнього прибутку та середнього збитку. Якщо середній прибутковий результат становить близько 1%, а середній збиток досягає 2%, математичне очікування стратегії стає негативним. У такому разі на дистанції 100 угод трейдер отримує сумарно близько +60% умовного прибутку і приблизно -80% втрат. Підсумковий результат виявляється негативним, попри високу частку прибуткових операцій.
Дослідження, опубліковане в Journal of Finance і проведене Бредом Барбером, І-Фен Лі, Ю-Цзянь Лю і Терренсом Одеаном, показує схожу картину. Згідно з їхніми висновками, активні приватні трейдери в середньому втрачають близько 3.8% річних відносно ринку, головним чином через витрати та поведінкові фактори. При цьому частка прибуткових угод у багатьох із них перевищувала 50%. Як зазначається в дослідженні Journal of Finance, проблема полягала не в кількості успішних входів, а в розмірі та розподілі збитків. Навіть 45% прибуткових угод можуть давати позитивний результат за співвідношення ризик/прибуток 1:2, тоді як 60% виграшів не рятують депозит, якщо збитки систематично виявляються більшими за прибуток.
Окремої уваги заслуговує психологічний аспект просадки. Зниження капіталу на 10−15% на перший погляд виглядає керованим і не критичним. Однак саме в цій зоні часто змінюється модель поведінки трейдера. Робота Даніеля Канемана і Амоса Тверскі Theory of Prospect показала, що після втрат люди схильні приймати більш ризиковані рішення, ніж після отримання прибутку. У трейдингу це проявляється у збільшенні розміру позиції, розширенні стоп-рівнів або повній відмові від обмежень ризику.
Уявімо типову ситуацію. Трейдер працює з ризиком близько 1% на угоду і після серії невдалих операцій отримує просадку приблизно 15%. Для відновлення капіталу за тих самих параметрів йому знадобиться близько 17.6% прибутку. Однак якщо у спробі прискорити повернення він збільшує ризик до 3% на угоду, імовірність подальшого зниження капіталу різко зростає. Два поспіль збиткові входи здатні збільшити просадку ще приблизно на 6%, після чого загальне падіння капіталу може наблизитися до 21%. У цьому випадку для повного відновлення знадобиться вже близько 26.6% прибутку. Саме тому, як зазначають фахівці XFINE, спроба прискореного відновлення часто стає точкою, після якої динаміка рахунку починає погіршуватися.
Додатковий ризик пов’язаний зі структурою збитків. Більшість рахунків втрачає стійкість не через довгу серію невеликих мінусів, а через один-два великі викиди. Європейський регулятор European Securities and Markets Authority регулярно публікує статистику, згідно з якою близько 70−80% роздрібних клієнтів втрачають гроші під час торгівлі CFD. Однією з причин вважається концентрація ризику в окремих позиціях.
Можна розглянути умовний приклад. Трейдер здійснює 20 угод, з яких 12 закриваються з прибутком близько 1.2%, сім приносять збиток приблизно 1%, а одна позиція закінчується зниженням на 8%. Попри те, що близько 60% операцій виявляються прибутковими, підсумковий результат стає негативним. Один великий збиток здатний перекрити статистичну перевагу всієї стратегії.
Схожий ефект виникає під час усереднення позицій. Коли ринок рухається проти угоди і трейдер додає обсяг, сумарний ризик може збільшуватися у 2−4 рази відносно початкового рівня. Навіть помірне продовження тренду в такому разі призводить до непропорційного зниження капіталу. За оцінками XFINE, саме асиметрія розподілу прибутку і збитків найчастіше стає ключовою причиною руйнування рахунку.
З точки зору ризик-менеджменту відновлення після зниження капіталу на 10−15% можливе без агресивних дій. Якщо ризик на угоду залишається на рівні 0.5−1%, повернення до початкового капіталу стає питанням дисципліни і часу. За збільшення ризику до 2−3% волатильність кривої капіталу різко зростає, а ймовірність переходу до глибшої просадки суттєво підвищується. Тому, як підкреслюють фахівці, професійний підхід передбачає обмеження збитку в одній угоді приблизно 1−2% капіталу і контроль співвідношення ризик/прибуток не нижче 1:1.5.
Зрештою трейдинг являє собою роботу з імовірностями та розподілом результатів. Сама по собі просадка в 10−15% не є критичною точкою. Критичною стає втрата контролю над ризиком і зміна поведінки після серії збитків. Експерти XFINE зазначають, що поки управління позицією залишається другорядним щодо пошуку ідеального сигналу, навіть 60% прибуткових угод не гарантують позитивного результату на дистанції.
The post Парадокс трейдингу: чому 60% прибуткових угод не рятують депозит appeared first on РИА СВ.